Виховна година до дня пам’яті жертв Голодомору  1932-1933 років

«Україна пам’ятає! – Голодомор 1932 – 1933 років в Україні»

Мета: Ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до хліба; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Обладнання. Свічки, рушник, хлібина, ілюстрації, брошури, література, відео треки, презентація виховної години.

Учитель: Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про хліб, про його значення в нашому житті, що буває, коли його немає. Згадаємо трагічні сторінки нашої історії,  яку ціну заплатив наш Український народ за ...

 Навколо золота осінь. Повіяло осінньою прохолодою і запахло заморозками вночі. Дерева змінили своє зелене вбрання, а птахи покинули свої домівки. Все частіше і частіше вітер несе дощові хмари, все частіше і частіше іде дощ. Осінь – це пора врожаю. І тому зараз ми поговоримо з вами про найдорожче золото на землі – хліб.

Учень 1. Ми зустрічаємось з хлібом кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл.

Учень 2. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості – добрий нам

товариш, ім’я  якого люди на всіх мовах промовляють з любов’ю та теплотою. Хліб є для нас вічним символом благополуччя та достатку.

(перегляд відео треку «Пісня про хліб»)

Учитель : Ви тільки вдумайтесь: із одного зернятка можна отримати приблизно 20

міліграм борошна. А для того, щоб приготувати тісто на один батон, треба обмолотити близько десяти тисяч зернинок. Тож прийшовши додому, відрізавши кусень хліба, згадаймо великий труд хліборобів і скажемо величезне їм спасибі!

Якщо після обіду кожний залишить на столі шматок хліба, то ми втратимо

2 кг на день,

За місяць – 60 кг,

За чверть року – 180 кг,

А за рік – 720 кг хліба.

Учень 3.

Хліб - це один із самих цінних видів їжі людини, який розглядають сьогодні у всьому світі як самий надійний засіб від голоду.

Хлопчик1.

Минає час, пливе рікою,
Кудись звертає за бугор.
Та пам`ять ця завжди зі мною
Про той страшний голодомор

Хлопчик 2.

Пригадай, Україно, ХХ століття своє…

Дві трійки фатальні, як символ ненависті й горя.

Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече

Якимсь несказанним і вічно страждаючим болем.

Учень4.

Згадаймо важкий хліб голодомору 33 року. Збережемо в пам’яті той пайок хліба, який давали в день людям і який назвати хлібом можна хіба що умовно: 80% жмиху, трави, дерев’яної стружки і лише 2% муки, яку витрушували із мішків, - ось яким був хліб – 125 г на день.

Учень 5.

А знаєте яка була тоді найбільша радість? Це коли прибавили до 300 грамів хліба. І ви знаєте? Люди в магазині плакали, обнімались. Це вже така радість була!

Учень 6

Не можна було тоді збирати колосків, бо передбачалось ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна. Уряд робив вигляд, що голоду немає. Випадки людоїдства, дистрофії, анемії... Від голоду вмерло більш ніж 1 мільйон чоловік.

Учитель : Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли.

Так на Україні було зареєстровано  10 тисяч судів над людоїдами.

Кожного року в останню суботу листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити,
переконувати. Тож давайте разом з вами переглянемо спогади очевидців.

(голодомор України ХХ ст. Ч. 1)

Учитель: Відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять.

  Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

 З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

 Тож пом'янімо хоч сьогодні, з непростимим запізненням, великомучеників нашої трудної історії. Пом'янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.  А зараз вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

( запалюється свічку і вшановують пам'ять жертв хвилиною мовчання. Метроном) (перегляд відео треку Оксани Білозір «Свіча»)

Тому давайте і ми з Вами завтра 24 листопада на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору з 16 години приєднаємося всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!». Для цього потрібно не багато.

Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме вашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Дякую за увагу!