Мова моя українська – батьківська, материнська!

 ( година національного виховання, присвячена

                                                           Дню української   писемності та мови)

Ведучий 1  Рідна мово!

Ведучий 2  Мудра Берегине!

Ведучий 1  Судилася їй терниста доля

Ведучий 2  Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима  рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.

Ведучий 1  Заборонена і ганьблена

Ведучий 2  Зраджена й забута

Ведучий1  Щоразу воскресала, щоби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави

Ведучий 2  Терниста дорога судилася нашій мові на шляху державності, котра лише нині набула законодавчої і конституційної сили

Ведучий 1  1989 рік – в Україні прийнято «Закон про мови»

Ведучий 2  1996 рік – Верховна Рада України прийняла Конституцію (Основний закон), у якій українській мові надано законодавчої і конституційної сили

Ведучий 1   9 листопада 1998 року Указом президента проголошено День української писемності і мови

Ведучий 2   Отже, День української писемності та мови – свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем – це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця. Свято було офіційно впроваджено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ

 № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора -Літописця».

Ведучий 1  У День української писемності та мови за традицією:

-         покладають квіти до пам’ятника Несторові-Літописцю;

-         відзначають найкращих популяризаторів українського слова;

-         заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;

-         стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників – понад 5 млн з 20 країн світу.

Ведучий 2  Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинні знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Отже, виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу.

Ведучий 1  Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з’явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужбові книги.

         Проте в багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили на кам’яних плитах, пагорбах, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи досі лишається нерозв’язаним.

Ведучий 2  Український народ має понад тисячолітню писемність, а почала вона складатися ще задовго до прийняття християнства. Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності у слов’ян і в українців -русів є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі  ІХ-Х століть при дворі болгарського царя Симеона.

         У цій книзі Храбр розповідав про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший – коли слов’яни  ще були язичниками й користувалися рисками й зарубками.

         Другий – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо «без оустроєнія», тобто не пристосоване до слов’янської мови.

Ведучий 1  І так було до тих пір, поки усім відомі просвітителі  слов’яни – брати Кирил і Мефодій – не створили алфавіт. Костянтин Філософ і його брат Мефодій  походили із Солуня(сучасні Салоніки). Їхня мати була грекинею, а батько – болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов’ян. Брати Кирило та Мефодій перекладали з грецької слов’янською мовою релігійні тексти. Костянтин Філософ (Кирило) розробив слов’янську абетку, внаслідок чого його було названо «творцем слов’янського письма»

Ведучий 2  Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян) і глаголиця.

         Починаючи з ХІ століття кириличний алфавіт широко застосовували в духовній і світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського  періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи:український, російський, білоруський. Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок з кирилиці – системи писемних знаків, створеної в ІХ ст. на основі грецького письма з додаванням кількох букв. В історії кириличного письма розрізняють такі періоди: устав, півустав, скоропис, в’язь. У середині ХVІ ст. у східних слов’ян виникає друкарство та друкований алфавіт, створений з окремими змінами на основі півуставного письма.

Ведучий 1  Першу датовану книгу під назвою «Апостол» було надруковано в Москві 1564 року, в Україні у Львові її видав 1574 року друкар Іван Федоров. 1708р. за реформою, проведеною Петром І, старий друкарський був замінений у світській літературі гражданським шрифтом. Внаслідок реформи було спрощено правопис і змінено склад алфавіту. З ХVІІІ ст. гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився в Україні. І нині кирилиця є основою нашого алфавіту. Слов’янським  алфавітом користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці.

Ведучий 2  А зараз звернімося до історії літописання і книжної справи. Започаткував книжну справу в Київській Русі князь Володимир Великий, що у Х ст. заснував і перші школи. Небувалий розквіт книжної справи стався за Ярослава Мудрого, який у 1037 р., за свідченням літописця, написав книги та заснував першу державну бібліотеку.

Ведучий 1  Найважливішим свідченням давності української літературної традиції є «Повість врем’яних літ» - пам’ятка літератури, історії, права, етнографії, педагогіки, філософії. Започаткував цей найдавніший літопис у кінці 30-х років ХІ ст. Іларіон Київський, перший український митрополит. Преподобний Нестор зробив третю редакцію «Повісті врем’яних літ», над якою працював протягом 1094-1112рр.

Ведучий 2  Православна церква щорічно вшановує пам'ять преподобного Нестора 9 листопада. У церквах цього дня відбуваються відправи. Шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9 листопада як День української писемності та мови, а також день пам’яті Нестора Літописця. Сьогодні й ми святкуємо День української писемності та мови. Ми з вами вже знаємо, що писемність зародилася на Українській землі понад тисячу років тому. З епохи Київської Русі можна говорити й про українську літературну мову, та жива, розмовна мова українського народу набагато давніша. Зразки її збереглися у фольклорі, у ритуальних піснях, у найдавніших українських колядках про створення світу.

Ведучий 1  Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов і має далеких і близьких родичів серед мов народів Європи та Азії. Це, наприклад, англійська, німецька, французька, іспанська, грецька мови. Усі ці та багато інших мов, як і українська, походять від індоєвропейської мови. Нею розмовляли стародавні племена, які жили на території сучасної України приблизно 5 – 8 тис. років тому. Безпосереднім же джерелом української, як і інших слов’янських мов, постає праслов’янська мова. Українська мова – це мова корінного населення, яке споконвіку живе на рідній землі.

Ведучий 2  Українська мова функціонує як національна мова українського народу. За даними перепису 1989 року. У складі її населення, яке становило 51,4 млн осіб, налічувалося 37,4 млн українців. Рідною мовою українську вважали 32,8 млн із них. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Молдавії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині,США, Канаді, її можна почути навіть у країнах Латинської Америки й Австралії.

Ведучий 1  28 червня 1996 року Верховна Рада нашої держави прийняла Конституцію України – наш Основний Закон. Стаття 10 Конституції проголошує: «Державною мовою України є українська мова».

         В історії української мови й літератури є дві дати. Перша – 1798рік, коли були видруковані три частини поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Це була перша книжка, написана живою народною українською мовою. Саме від цієї дати бере свій початок сучасна українська літературна мова.

Ведучий 2  Ще одна дата – 1840 рік. Саме тоді вперше було видано «Кобзар» Т.Г.Шевченка, який проголосив:

         …Возвеличу малих отих рабів німих,

         Я на сторожі коло них поставлю слово!

         Цю дату вважають доленосною: відтоді нова українська літературна мова стала на важкий,але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації.

Ведучий 1  Як довго ждали ми своєї волі слова,

                   І ось воно співа, бринить,

                   Бринить – співає наша мова.

                   Чарує, тішить і п’янить.

                   Як довго ждали ми…Уклін чолом народу,

                   Що рідну мову нам зберіг,

                   Зберіг в таку страшну негоду,

                   Коли він сам стоять не міг.

Ведучий 2  Ми не кинемо своєї мови, не зречемося своєї душі, як не зреклися її, не скорилися ворогам наші предки. Зародившись десь на світання спільного слов’янського  життя, українська мова на рідній землі витерпіла страшні лихоліття, тортури, пережила утиски, заборони окупаційних властей на землях, що перебували під влідою Польщі та Російської імперії, сталінські репресії.

                     

               «СКОРБОТНИЙ  КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

 1720 р. —указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 1862 р.— закрито українські недільні школи.

1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р.— закрито всі українські театри.

1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план

Ведучий 1  Мова народу – це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації. Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв’язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня, якої ні в кого більше нема. Це спільна радість і спільне горе, схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для всіх.

                                              Вірш

Ведучий 2  Рідна мова… У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Мова народу…Вона як дві краплини води схожа на характер людей, що нею розмовляють

                                             Вірш

Ведучий 1  Наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ – добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий.

                                              Вірш

Ведучий 2  Мова, яку тривалі десятиліття утискали, виганяли з рідного дому, вважали непотрібною, все ж вижила і набирає сили, адже вона – душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди.

                                               Вірш

Ведучий 1  Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, адже добре знали, що коли нема мови, то нема й нації, нема народу

                                                Вірш

Ведучий 2   Та все ж вона, мов фенікс, відродилася з попелу і руйнування й заговорила, заспівала на повний голос

                                                Вірш

Ведучий 1  Щоправда, і сьогодні є людці без гордості, без нації, які виконують чужу політичну волю, докладаючи всіх зусиль, щоб знову знищити її, заставити піти в тінь, відступитись від законного права бути головною мовою в Україні.

                                                 Вірш

Ведучий 2  Не можна цього допустити! Звучи, моя мово у серці народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть наруги над найріднішим і сокровенним! Мово рідна моя, не мовчи!

Ведучий 1  Отже, сьогодні ми пригадали історію виникнення писемності, відчули красу рідної мови, прослухали поезії

Ведучий 2  Трембітна мово, музико, калино!

                   Звучи в розмові, повсякчас звучи.

                   Говориш ти – говорить Україна.

                   О рідне слово, більше не мовчи!

                   Не замовкай ніколи, рідне слово,

                   Іскрися жартом, піснею злітай,

                   Над нами квітни завжди веселково,

                   Щоб сяяв щастям український край!

                                                         Пісня