Виховний
захід до Дня української мови та писемності
Тема :
«Ти наша мова солов'їна»
https://drive.google.com/drive/folders/0B4hGG_sduQcfVlZWWG52Q1o5OXc?usp=sharing
Мета: формувати розуміння того, що українська мова –
наш скарб, без якого
не
може існувати ні народ,
ні Україна як держава; розширювати
знання
про красу і багатство української мови; ознайомити дітей
з
українськими обрядами і звичаями; пробудити почуття
національної
гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його
традицій,
почуття
поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти
рідною
мовою
Вчитель. Доброго дня
вам, любі діти!
Ми
раді вітати вас сьогодні на нашому святі.
Сьогодні
ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу
рідну
українську мову.
Ми
живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші
предки,
живуть наші батьки, живемо і ми з вами. Із задоволенням
милуємося
красою рідної природи, вслухаємося у чарівні мелодії
пісень,
вбираємо у себе ніжні звуки української мови.
1. Рідна мово моя,
поетична, пісенна,
Пелюсткова
і ніжна, як спів солов'я,
Як
народу душа: щира, добра, натхненна,
То
найкраща у світі, бо рідна моя!
2. Скільки в мові
тепла і палкого кохання!
Туги
й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та
іскристої радості і шанування,
Що
хоч просто говориш – виходять вірші!
3. То струмочком
дзвенить, то сміється й співає,
То
іскринками гумору враз спалахне.
Скільки
слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово
рідна моя, ти як сонце ясне!
4. Бо слова твої
серце уміють зігріти,
Приголубити,
втішити можеш одна.
Мово
рідна, ну як нам тебе не любити?
Ти
весела і ніжна, неначе весна.
Вчитель. Кожному
народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині,
як
саме життя» - говорить народна мудрість. Без мови не може
існувати
народ, його культура. Ми українці – горді з того, що
маємо
свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас патріот своєї
країни,
бо любить її, поважає її закони, і кожен повинен боротися
за
чистоту рідної мови. Хоч як не глумилися із нашої мови,
принижували
і забороняли, нехтували і не хотіли слухати її і чути,
сьогодні
вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів
рідного
слова, звучала в народній пісні, у далеких куточках світу,
де
живуть українці в діаспорі, бо люди берегли її як перлину, щоб
колись
заговорити нею на повний голос.
Сьогодні
рідна мова заходить у школи і ВИШі, на виробництво,
у
ділову сферу, виходить у світ повноправно, впевнено. І вона
звучить,
співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у
прозорому
джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику,
живе
у високій мрії, бо вона на своїй вільній землі, вона у себе
вдома.
1. Мово моя, ти
пречиста і славна,
Трепетна,
наче ранкова роса.
Ти
називаєшся нині – державна!
Все
в тобі є: і багатство й краса!
2. Мовою рідною я
розмовляю,
Вільно
живу я в ріднім краю.
І
Україну свою прославляю,
Вірність
і серце я їй віддаю.
3. Ти з джерела і
струмочка дзвінкого,
З
лісу і поля, з квіток і роси.
З
лугу розквітлого, з неба ясного,
З
грому, веселки й світанку, з краси!
Вчитель. Кожне природне
явище, кожну пору року, різні події, людські
почуття
можна описати українською мовою, та ще й як! А мовою
віршів
можна намалювати чарівні картини природи, найпотаємніші
почуття,
передати всю гаму барв і гармонію людських стосунків.
Яка
вона гарна, чиста, багата і мелодійна – наша українська мова!
Пісня
Вчитель. Все можна
сказати рідною мовою, навіть писати про все на світі
такі
надзвичайні вірші. Таких віршів можна написати багато на різні літери, а це
означає, що у рідній мові дуже багато синонімів та антонімів, які збагачують
мову, роблять її колоритною, милозвучною. Бо ж мова, діти, - це душа народу.
Наш народ працьовитий і співучий, тонко відчуває красу, несе у своєму серці
любов і доброту, тому і мова наша лагідна і тепла, щира і добра, м'яка і
чарівна. Її не можна не любити, бо вона прекрасна!
Вчитель. Мова живе! Вона
немов чисте джерело, що витікає з-під землі і
поїть
кожного, хто припаде до неї вустами. Слів у мові є сила-
силенна,
але кожне слово несе своє значення, свій відтінок. Тому слова в мовленні треба вживати правильно,
вдало, щоб вони
відповідали
тому стану, який ти хочеш передати. Свою мову треба постійно збагачувати новими словами,
виразами, вдалими
порівняннями,
прислів’ями, щоб вона була барвистою і привабливою. Бо слова – це велика сила,
яка може приголубити людину, розчулити,
підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, а може просто знищити,
образити, завдати такої душевної рани,
яка дуже довго болітиме. Тому, розмовляючи з людиною, треба постійно думати, добирати такі слова і
вирази, щоб не образити, не скривдити її мимоволі сказаним гірким словом.
Навчіться
розмовляти так, щоб усім хотілося поговорити з вами.
Вживайте
у своїй мові багато лагідних, чарівних слів, щоб усім було приємно слухати вас.
Звучить
пісня
Вчитель. Засобами мови
народ завжди висміював тих, хто не дотримувався
встановлених
звичаїв і традицій. У нас є ромашки з прислів'ями.
Хто
хоче зірвати пелюсточку і пояснити значення прислів'я?
Вправа
«Мікрофон»
•
Від доброго слова і лід розмерзає.
•Слово
- не горобець, вилетить - не впіймаєш.
•Шабля
ранить голову,а слово - душу.
•І
від солодких слів гірко буває.
•Не
кидай слова на вітер.
Вчитель. Український
народ дуже дотепний народ. Він склав дуже багато усмішок, які несуть у собі
великий виховний потенціал. Якою б
заслуженою не була людина, а почувши дотепний жарт, посміхається. Ось деякі з них.
Вправа
«Інсценізація»
-
Іване, ходи робити!
- Ноги болять.
- Іване, ходи
їсти.
- Іду, іду!
-
Мамо! Чи Ви знаєте, яка в нас оказія була?
У
діжку з березовим квасом миша впала.
-
Ох, Боже мій! Чи ти ж її витягла?
-
Еге! Буду я витягати! Щоб вона мене вкусила?!
Я
впіймав кота і вкинув у діжку, щоб він її з`їв.
-
Дядьку! Чи ви у лісі народились?
-
Чого так питаєш?
-
Бо тато казали: «Знов преться до нас старий пень».
Вчитель. В українській
мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Спостережлива
людина завжди відгадає загадку.
Перевіримо, чи спостережливі ви.
• Чорне насіння,
по білому полю,
Той
його сіє, хто розуміє. (Букви, письмо).
• Снігові поля,
чорні грачі.
Хочеш
розумним бути,
То
бери та вчи. (Книга)
• Чорні, криві,
від роду німі,
А
як встануть вряд,
Враз
загомонять. (Букви).
• Красивий,
щедрий рідний край.
І
мова наша солов’їна.
Люби,
шануй, оберігай
Усе,
що зветься … (Україна)
• -
Що ти, донечко, шепочеш?
І
чому це ти не спиш? - Я, матусю, спати хочу, Але треба вчити … (вірш)
Вчитель. Культура
мовлення у людей виховує суспільство – тобто люди, які
оточують
вас. Це ваша сім'я, дитячий садок, школа, ваші сусіди, знайомі і незнайомі люди, з якими ви хоч раз
спілкувалися. Ми з вами живемо у такій місцевості, де дуже відчутний вплив російської мови, бо наші сусіди – Росія. Та
ми повинні викорінювати зі своєї мови
русизми, говорити чистою
літературною
мовою
Вчитель. Про красу
нашої мови писало багато письменників і поетів:
Ну
що б, здавалося, слова …
Слова
та голос – більш нічого…
А
серце б’ється, ожива,
Як
їх почує!
(Т.Г.Шевченко)
Слово
моє – ти могутняя зброя.
Ми
не повинні загинуть обоє,
Слово
моє, послужи воякам,
Краще
ніж служиш ти хворим рукам.
(Леся
Українка)
Ти
постаєш в ясній обнові,
Як
пісня линеш, рідне слово,
Ти
- наше диво калинове,
Кохана
українська мово!
Вчитель. Мова – це
багатюща людська криниця, в яку народ складає багатий
досвід
свого життя, свої мрії, сподівання. Ми з вами повинні теж збагачувати рідну
мову, розвивати своє мовлення. Як ви маєте це
робити?
(Відповіді
учнів)
Вчитель: А тепер ми
проведемо конкурс-гру «Доповни прислів’я»
Хто
мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю
пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна
мова - не полова: її за вітром не
розвієш.
Більше
діла — менше слів.
Слово
— не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від
меча рана загоїться, а від лихого слова —
ніколи..
Гостре
словечко коле сердечко.
Де
мало слів, там більше правди.
Добрим
словом мур проб'єш, а лихим і в двері не
ввійдеш.
Кого
не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Лагідні
слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще
переконувати словами, як кулаками.
На
ласкаве слово не кидайся, а за грубе не
гнівайся
Ф
Вчитель. Розвивайте своє
мовлення. Пробуйте творити. Пишіть
оповідання,
вірші, складайте казки про все, що вас оточує, що вам подобається, про що ви
просто не можете мовчати. Любіть і
розвивайте рідну мову!
1. Яка ж багата
рідна мова!
Увесь
чарівний світ у ній!
Вона
барвиста і чудова
І
кривдити її не смій!
Вона
про все тобі розкаже,
Чарівних
слів тебе навчить,
Усе
розкриє і покаже,
Як
правильно на світі жить.
2. Тож мову вчи і
прислухайся
До
того як вона звучить,
І
розмовляти так старайся,
Щоб
всім її хотілось вчить!
Вона
ж у нас така багата,
Така
чарівна, як весна!
І
нею можна все сказати,
І
найрідніша нам вона!
3. Бережімо
природу і мову,
Щоби
справжніми бути людьми,
Пісню
мами її колискову,
Що
уперше почули дітьми.
Все
робіть, щоб річки не міліли,
І
ліси хай піснями звучать.
І
щоб мовою рідною вміли
Україну
свою оспівать!
Вчитель. Наше свято
закінчується. Думаю, що сьогодні ви своїми серцями і душами відчули яка красива та мелодійна наша
мова. Вона – гордість українців усього світу,
бо ми нею розмовляємо, думаємо, пишемо,
читаємо, без неї не уявляємо свого існування, як без України. Сподіваюся, що ви ще глибше відчули,
який неоціненний скарб наша мова і як її
потрібно берегти.
Немає коментарів:
Дописати коментар